Архів новин

« Липень 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

НУОУ

Постать І. Д. Черняховського у спогадах соратників

Серед численних спогадів соратників Івана Даниловича спільним є те, що всі вони характеризували його як керівника, який завдяки своїм простоті та товариськості згуртовував навколо себе людей, створював творчу атмосферу.

Важливою запорукою успіхів І. Д. Черняховського варто визнати також його намагання довести завдання до безпосередніх виконавців. Це на­магання прослідковувалось у нього протягом всієї служби. Для нього не існувало дрібниць. Як свідчили очевидці його службових нарад, він постійно наголошував, що за промахи під час навчального процесу на війні доведеться розплачуватися життями людей.

Колишній начальник Черняховського, а пізніше і його колега — маршал від­разу двох країн (Польщі та Радянського Союзу) К. К. Рокосовський згадував: “Знакомясь с войсками 60-й армии, переданной нам с Воронежского фронта, я внимательно приглядывался к генералу И. Д. Черняховскому. Это был за­мечательный командующий. Молодой, культурный, жизнерадостный. Изумительный человек! Было видно, что в армии его очень любят. Это сразу бросается в глаза. Если к командарму подходят докладывать не с дрожью в голосе, а с улыбкой, то понимаешь, что он достиг многого”.

Досить цікаві свідчення про I. Д. Чер­няховського є в спогадах М. С. Хрущова. Восени 1943 р. під час наступу на Київ член Військової ради 1-го Українського фронту генерал-лейтенант М. С. Хрущов разом із командувачем фронту генералом армії М.Ф. Ватутіним відвідав розташу­ вання 60-ї армії “Разом із генералом Ва­тутіним поїхали до 60-ї армії. Мені хотілося познайомитися з її командувачем генералом Черняховським. Дуже вже багато уваги він до себе привертав. Чутки, що доходили до мене, свідчили про те, що це дуже перспективна людина і молодий ще за віком генерал... Він справив на нас враження своєю розумною доповіддю, яку зробив зі знанням обстановки, викликавши до себе симпатію. Наступати? Він знав, коли наступати! Наказ було віддано, і він старанно готувався до наступу, причому досить категорично сказав, що час, який йому дали для підго­товки, його не влаштовує, треба б іще днів три. Ватутін скипів і почав доводити, що наказ треба поважати й виконувати. Ну, бачу я, що він просто не слухає Черняховського, і кажу: “Миколо Федоровичу, нехай він нам доповість, нащо йому потрібні три дні? ”. І бачу, що в Черняховського теж очі вже засяяли, і що він теж може проявити свій характер. “А от, - відповідає, - чому. У мене роти мають таку кількість солдатів. Запасний полк перебуває на такому-то на­прямку. Зараз він на марші, прибуде ось тоді. Поповнення я зможу дати в роти, що наступатимуть, буквально ввечері напередодні наступу. А вранці - насту­пати. Командири рот зовсім не познайомляться з людьми, яких вони одержать. Не обнюхаються між собою солдати, а командир не лише не вивчить новачків, а й навіть не познайомиться з ними. Як же можна так наступати? Можна лише людей втратити і не виконати завдання. Дайте мені три дні. Прийдуть люди. Я з ними попрацюю і тоді буду впевнений, що виконаю завдання, зламаю опір противника, розгорну наступ у напрямку, зазначеному в наказі”.

Я: “Давайте-но зробимо перерву в роботі, відпочи­немо”... Відійшли з Ватутіним убік. Кажу: “Миколо Федоровичу, дамо йому ці три дні! Зателефонуємо Сталіну, я впевнений, що Сталін із нами погодиться...”

Маршал О. М. Василевський: “Хорошее знание войск, многообразной и сложной техники, умелое использование опыта других, глубокие теоретические знания позволили ему отлично управлять войсками, ре­шать сложнейшие задачи... Он чутко прислушивался к мнению подчинённых. Смело использовал всё новое и полезное в обучении войск и организации боя... Был строг и требователен, но ни­когда не позволял себе унижать достоинство человека”.

Маршал І. X. Баграмян: “Широкий военный кругозор, высокая общая и профессиональная культура, необычная работоспособность и богатый опыт обуче­ния и руководства войсками позволили ему быстро оценить обстановку, верно определить главное, необходимое для принятия рациональных решений. Он часто появлялся там, где обстановка была наиболее сложной. Одним своим присут­ствием Черняховский вселял в сердца воинов бодрость и веру в успех, умело направлял их энтузиазм на разгром противника”.

Це про нього пізніше напише Пауль Карель, учасник війни, колишній солдат вермахту, автор відомого, багаторазово перевиданого в Європі й Америці, а в СРСР забороненого документального бестселера “Східний фронт ”: “Генерал-полковник Иван Данилович Черняховский, командующий 3-м Белорусским фрон­том, был одним из самых одаренных советских генералов. Не седовласый воин, состарившийся на службе революции, а че­ловек нового поколения, лишьтридцати восьми лет. Смелый боевой командир, страстно ин­тересовавшийся современным оружием и техническими дости­жениями. По характеру - иде­альный тип для советской системы командования, основанной на сотрудничестве командующего, началь­ника штаба и члена Военного совета, так называемой коллективной системы”.