Повідом про корупцію
Особливості декларування 2021
Основне меню
Національний університет оборони України
імені Івана Черняховського

«У перерві між бойовими чергуваннями читав «Холодний Яр» та волів захищати Україну», ‒ випускник Національного університету оборони України про тернистий шлях до мрії стати бойовим офіцером

  • >
  • >
  • >
  • «У перерві між бойовими чергуваннями читав «Холодний Яр» та волів захищати Україну», ‒ випускник Національного університету оборони України про тернистий шлях до мрії стати бойовим офіцером
27.03.2021

 

Андрій Буєвич родом із Запоріжжя. Буремного 2014 року твердо вирішив стати на захист України та з честю продовжити військову династію рідних. Його дідусь був офіцером у часи Другої світової війни, а батько загинув під час проходження військової служби. Тому військова справа ‒ це справа честі для нього.

В кінці лютого, коли російський агресор вторгся у Крим, чоловік прийшов у військкомат як доброволець. Черги були шалені, а через те, що доти жодного військового, більш того, бойового досвіду не мав, залишалося тільки щиро вірити та сподіватися, що таки візьмуть суто за бажанням.

Країна на той час потребувала захисників, тож вже у квітні того ж року потрапив до війська. У цивільному житті мав освіту бухгалтера, тому й у війську спочатку довелося працювати за фахом. Проте душа завжди лежала до бойових посад, тож Андрій неодноразово подавав рапорти відповідним проханням.

Влітку 2014-го потрапив до сектору «М» і вже в серпні, коли війська РФ перетнули український кордон, пройшов підготовку як оператор ПТРК та був розподілений на посилення передових позицій підрозділу. Так і розпочався його шлях на бойовій посаді.

Перше бойове хрещення новоспеченого воїна сталося 5 вересня, у день підписання Мінських домовленостей. Згадує, що батальйон у тому бою зазнав втрат, але бойове завдання виконав…

‒ Пам’ятаю моменти, коли було психологічно важко. І тоді рятувала література та музика. У перерві між бойовими чергуваннями читав «Холодний Яр», що, по правді, неабияк підіймало бойовий дух. А головною мотивацією було чітке розуміння: це ‒ моя Батьківщина, і її необхідно захищати! Надавав також упевненості бойовий колектив, а з командирами взагалі пощастило. Вони були дуже вмотивовані, намагалися самі навчати особовий склад, а також залучали до цього інструкторів та волонтерів, ‒ розповідає Андрій.

Після завершення першої ротації на його долю випало ще одне відрядження ‒ на передову у складі новоутвореного в Запоріжжі батальйону територіальної оборони, з яким у Авдіївці виконував бойові завдання.

Після демобілізації у квітні 2015-го вирішив продовжувати службу у складі добровольчого батальйону «Дніпро-1», а вже влітку знову відправився в район проведення АТО. У складі добробату досягнув певної кар’єрної межі, перетнути яку без належної військової освіти було неможливо.

Тож Андрій вирішив опанувати військову справу у Національному університету оборони України імені Івана Черняховського.

‒ Кафедра військової підготовки університету пропонує дуже насичені чотири місяці навчання, які, насамперед, надають людям з вищою освітою змогу структурувати вже набуті знання та навички у військовій сфері, а також дізнатися багато нового. Викладачі щодня передають досвід та величезний багаж знань. Інструктори під час навчальних зборів допомагають удосконалити практичні навички та надають всю необхідну інформацію, ‒ говорить Андрій Буєвич.

Майбутній офіцер запевняє, що навчання на кафедрі ‒ це базис, який у подальшому, за рахунок самоосвіти та проходження служби, буде лише нарощуватися і стане запорукою вдалої командирської кар’єри та успішно виконаних бойових завдань у справі захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

 

Автор: Владислав Подкіч,